захист без вагань.

Свій шлях у Збройних Силах України Максим розпочав зі строкової служби у 2021 році. Крок за кроком він опановував військову справу, проходив навчання, служив на різних посадах, набуваючи досвіду, відповідальності та витримки. З 2023 року свідомо підписав контракт і продовжив службу вже як професійний військовослужбовець.

Максим був старшим солдатом, оператором безпілотних літальних апаратів у складі механізованого батальйону. Це служба, яка вимагає холодного розуму, зосередженості, технічних знань і великої внутрішньої сили, адже від точності й рішень оператора часто залежить життя побратимів. Свою справу він виконував сумлінно, відповідально, залишаючись вірним військовій присязі та українському народові.

Максим був добрим, щирим, працьовитим, умів слухати й завжди тримав слово. Він не шукав гучних слів чи слави - просто робив те, що вважав правильним. У мирному житті мав прості, але світлі захоплення: любив їзду на мотоциклі, грав на гітарі, писав власні пісні. У цьому проявлялася його жага до життя, внутрішня свобода та чутлива душа. Саме таким - справжнім і людяним - його пам’ятатимуть рідні, друзі й побратими.

За мужність і відданість Максим неодноразово отримував нагороди, серед яких медаль «Учасник бойових дій», нагрудний знак «Козацький хрест» та медаль за поранення. Ще одна відзнака наразі залишається на місці служби, її точна назва родині поки що невідома.

20 січня 2026 року, під час виконання бойового завдання у Запорізькій області, Кононець Максим загинув, захищаючи Україну, її свободу та незалежність. Йому було лише 25…

Попереду мало бути стільки планів, мрій і радощів - власна родина, дитячий сміх у домі, мирне життя, про яке він мріяв і яке захищав для інших. Та війна безжально обірвала ці надії.

Схиляємо голови у глибокій скорботі…
Висловлюємо щирі співчуття родині, близьким, усім, хто знав Максима. Немає слів, які здатні полегшити цей біль.

Вічна пам’ять і слава Герою!
Герої не вмирають.