визрівала задовго до 1919 року й залишалася однією з ключових для всього українського визвольного руху.

Акт Злуки не був формальністю. Він став символом прагнення до єдності - від Галичини до Наддніпрянщини, від Карпат до сходу України. Попри складні обставини, війни й поразки, ця ідея не зникла. Вона пережила радянську заборону, збереглася в пам’яті людей і знову голосно прозвучала наприкінці ХХ століття - у живому ланцюзі єднання 1990 року, який з’єднав Захід і Центр країни.

Сьогодні слово «соборність» знову наповнюється дуже конкретним змістом. Це єдність фронту і тилу. Це взаємна підтримка регіонів. Це розуміння, що країна тримається не лише на кордонах, а й на довірі між людьми.

Україна й далі бореться за свою незалежність і цілісність. Історія вчить: соборність ніколи не давалася легко, але саме вона була і залишається умовою нашого існування як держави.

В єдності - сила. Україна була, є і буде соборною.