Народився 25 грудня 1986 року в місті Кремінна. Іван був спокійним, врівноваженим і доброзичливим, завжди підтримував близьких і ніколи не залишався осторонь чужого болю.

Із 2020 року служив у лавах Збройних Сил України. Його бойовий шлях розпочався у 35-й окремій бригаді морської піхоти, а згодом продовжився у 59-й мотопіхотній бригаді. Захисник пройшов найгарячіші напрямки фронту: Донеччину, Мар’їнку, Херсонщину, Миколаївщину. Завжди - на нулі, завжди - з побратимами. Його стійкість, незламність і вірність присязі стали прикладом для багатьох.

У 2022 році, коли почалося повномасштабне вторгнення, Іван перебував у відпустці в Кремінній. Але не залишився осторонь - одразу повернувся до своєї бригади в Одесу, до побратимів і боротьби. Це був його свідомий і мужній вибір. Під час служби у підрозділах морської піхоти Іван здобув почесне право носити бірюзовий берет - символ доблесті, відваги та честі, чим надзвичайно пишався. Його було нагороджено медаллю «За мужність».

3 травня 2025 року поблизу села Новоолександрівка Покровського району Донецької області, виконуючи бойове завдання, Іван прийняв свій останній бій.

Побратими згадують Івана як справжнього воїна - тихого, чесного, надійного. Він не любив багато говорити, але завжди діяв рішуче, прикриваючи товаришів і залишаючись спокійним у найважчі хвилини.

Похований Петренко Іван Леонідович у місті Білгород-Дністровський на Одещині з усіма військовими почестями.