Народився 9 червня 2003 року в селі Новокраснянка. Закінчив НВК «Новокраснянська ЗОШ І-ІІІ ст. – ДНЗ», а згодом Рубіжанський професійний хіміко-технологічний ліцей, де здобув спеціальність електрозварника ручного зварювання. У вільний час Артем захоплювався риболовлею та відпочинком із друзями.

У жовтні 2021 року добровільно звернувся до Сєвєродонецького РТЦК та СП Луганської області й став на військову службу, адже його життєвим девізом були слова: «Хто, як не я». Згодом був направлений до складу 93-ї окремої механізованої бригади «Холодний Яр». Обіймав посаду командира відділення протитанкових ракетних комплексів та виконував завдання як оператор ПТРК «Стугна».

26 липня 2024 року поблизу села Кліщіївка Бахмутського району Артем прийняв свій останній бій. Під час масованого артобстрілу російських військ він отримав смертельні поранення і відійшов у безсмертя. Тепер йому навіки 21 рік.

За особистий героїзм та відвагу був нагороджений нагрудним знаком Командувача об’єднаних сил ЗСУ «За службу та звитягу ІІ ступеня».

Побратими згадують Артема як справедливого й чесного воїна. Він не любив багато говорити, проте його мовчання було промовистішим за слова. Завжди діяв рішуче, прикривав товаришів і залишався спокійним у найважчі моменти. «Він не зламався і не відступив. Стояв до кінця», - кажуть ті, хто воював поруч.

Похований Старіков Артем на Краснопільському кладовищі у Дніпрі.