Софія Резнік поділилася щемливою історією з власного дитинства, пов'язаною з рідною Кремінною. Дивлячись на фото лісової школи, вона повернулася подумки у той час, коли їй було шість — літо, мама, сестра, сусіди, теплий пісок і нескінченний аромат густої смоли, що, здається, досі живе в пам’яті.

"Крізь десятиріччя кремінські смереки простягають свої гілочки, а запашною густою смолою хочеться дихати невпинно. Теплий пісок огортає мої босі дитячі ніжки..." — згадує Софія.

Особливо яскравими залишились миті ранкових прогулянок на пляжі санаторію "Озерний", коли ще не було відпочивальників, а її маленькі руки розгрібали озерну ряску в пошуках таємниць, які приховує чорна вода.

"А чого вона така чорна?" — питала маленька Софія у мами. "Вночі у воді вирує своє таємне життя, про яке ми нічого не знаємо", — відповідала мама. Натхненна цією відповіддю, дівчинка продовжувала розгортати ряску: "А тут таємно? А там?".

З потеплінням пляж поступово наповнювався галасливими людьми, і Софія занурювалась у чисті води озера, що сховалось серед розкішного таємничого кремінського лісу.

Комунальна установа "Кремінський краєзнавчий музей" збирає інформацію і спогади про Кремінщину. Поділитися своєю історією можна написавши на адресу: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам необхідно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.