Ткач Максим Павлович народився 23 жовтня 2003 року в селі Торське Донецької області.

Ще в дитинстві з родиною переїхав до міста Кремінна, що на Луганщині. Навчався у школі №3. Потім закінчив Лисичанський гірничий коледж. Обожнював футбол і мріяв про довге щасливе життя — будинок, дружину, родину, але в дім постукала війна.

Під час повномасштабної війни хлопець захищав Україну у лавах 53-ї окремої механізованої бригади імені князя Володимира Мономаха.

«Він дуже любив життя, мріяв про великий будинок. Обіцяв, що приїде у відпустку і буде весілля, але не судилося. Коли ставав вибір загинути або здатися в полоні, сказав: «Я не для того сюди йшов, щоб здаватися. Будемо йти вперед до останнього подиху». Напевно, він – найбільш юний захисник, який попри свій молодий вік не зрадив і не злякався. Він був моїм повітрям, тепер його немає. І поховати достойно сім'я не може, поки окупована територія», – розповіла мама полеглого захисника Ольга.

Максим загинув у віці 18 років 9 березня 2022 року під час виконання бойового завдання під Волновахою на Донеччині. В нього залишилися родина та кохана дівчина.