Віталій Віталійович Кисельов народився у Первомайську Луганської області 10 жовтня 1993 року. У 5 років хлопець втратив маму, з рідних був тільки важко хворий дідусь, якому до самої смерті так і не дали отримати опіку над онуком. Так Віталій спочатку потрапив до притулку у Первомайську, а потім його відправили до Кремінського інтернату №2.

“Віталій з'явився у нашій родині, коли йому було 6 років. Мої бабуся Потапенко Тамара та дідусь Потапенко Микола взяли його під опіку та виховували як власну дитину. Ми усі свята проводили разом, їздили на відпочинок. Залишилося дуже багато приємних спогадів. Він був мені наче брат”, - розповідає Матвій Кравцов, учень 6-Б класу Кремінського ліцею №5.

Подорослішав Віталій оселився в Кремінній. Коли у квітні 2014 року почалися бойові дії, він не вагаючись пішов захищати свою Батьківщину.

Спочатку Віталій боронив Україну у складі 53 бригади, де і зараз про нього згадують хлопці з Кремінної. Першу свою нагороду Віталій отримав після поранення у 2018 році — орден за мужність 3 ступені.

24 лютого 2022 року Віталій зустрів у Волновасі, на той час він уже служив у складі 25 ДШБ. Тоді він разом із побратимами потрапив у оточення, але зміг вийти з пастки, цим врятувавши своє життя. Опісля 25 ДШБ було перекинуто з Донецької в Луганську область, де Віталій отримав друге поранення й був відправлений у тил для одужання. Уламок застряг у кістці тазостегнового суглоба, тож потрібна була складна операція й тривала реабілітація. Віталій відмовився від операції, аби продовжувати службу.

27 червня 2022 року біля населеного пункту Малорязанцево Луганської області, головний сержант, командир бойової машини Віталій отримав поранення в голову й загинув.

Кисельов Віталій Віталійович був посмертно нагороджений орденом за мужність 2 ступені.