Реєстр оголосив про запуск категорії, яка надає можливість подати заяви щодо втрати доступу або контролю над нерухомим майном на тимчасово окупованих територіях.

Хто може подати заяву?

• Власниками як житлового, так і нежитлового нерухомого майна на тимчасово окупованих територіях.

На що можна подати заяву про відшкодування?

• Вартість нерухомого майна, доступ або контроль над яким втрачено.

Дізнатися більше та подати заяву: https://rd4u.coe.int/uk/submit-a-claim

28 червня - День Конституції України.

Сьогодні Україна відзначає 29-ту річницю ухвалення Основного Закону - Конституції України. Прийняття Конституції 28 червня 1996 року стало визначальним етапом у державотворенні, закріпило правові основи незалежної України та її демократичний вектор розвитку.

Конституція - це не лише юридичний документ. Це оберіг державності, символ нашої свободи, гідності та права кожного громадянина бути захищеним. Саме в Конституції зафіксовано суверенітет України, територіальну цілісність, демократичний устрій, права і свободи людини,

Чуприна Андрій Іванович народився 1 вересня 1996 року у місті Кремінна, що на Луганщині.

У 2012 році закінчив Кремінську ЗОШ №1 та Кремінський професійно-технічний ліцей у 2015. А 13 квітня 2016 року вирішив піти на захист України - підписав контракт на три роки та прийняв присягу у Миколаєві.

Проходив підготовку на острові Зміїний та на Яворівському полігоні у Львові. Служив у військовій частині № 2802 міста Маріуполь, що у селі Талаківка.

Був нагороджений медалями «За відвагу» та «За оборону рідної держави», почесною відзнакою «Оперативно-тактичне угрупування м.Маріуполь».

Андрій був дуже творчою людиною — писав пісні, читав реп, брав участь в талант-шоу «Україна має талант».

«2 травня 2017 року в смт Сартана Донецької області, перед завданням, о 22:00 годині, він востаннє зателефонував і сказав, що у нього завтра відповідальний день. Йому повинні були присвоїти чорний берет, який він прагнув отримати. На ранок 3 травня о 10:00 годині Андрія не стало, він підірвався на міні, був смертельно поранений в голову, помер по дорозі до госпіталю, не прийшовши до тями», — говорять рідні захисника.

Андрій Чуприна похований на центральному цвинтарі Кремінної.

Новіков Максим Вікторович народився 14 листопада 1984 року у місті Кремінна Луганської області. Він навчався у міському ліцеї №5, а потім здобув професію муляра. Працював строповщиком на лісогосподарстві.

За свідченнями рідних, чоловік любив малювати, писав вірші, цікавився автомобілями.

Загинув захисник 12 грудня 2022 року у Запорізькій області. Обставини загибелі невідомі рідним. Похований Максим в Закарпатській області, у селі Поляна.

Сопов Віталій воював у лавах 14-ої окремої механізованої бригади імені князя Романа Великого, був стрільцем, помічником гранатометника.

У лютому 2023 року він не повернувся з бойового завдання в районі населеного пункту Гряниківка Куп'янського району Харківської області, з того ж часу вважався зниклим безвісті.

Кудрін Ігор Анатолійович народився 21 липня 1967 року у м. Кремінна, Луганської області.

Чоловік навчався у Кремінській школі №5, працював водієм на «швидкій».

На захист своєї країни Ігор став ще у 2015 році — пішов добровольцем до лав ЗСУ.

Загинув 12 червня 2024 року під час виконання бойового завдання в населеному пункті Федорівка Бахмутського району Донецької області.

Сорокін Микола Олександрович народився 23 березня 1986 року у місті Кремінна. Він закінчив міську школу №4, згодом здобув кілька професій — муляр-штукатур у Кремінському професійному ліцеї та електрослюсар підземний у Рубіжанському індустріально-педагогічному фаховому коледжі.

Загинув 37-річний військовослужбовець, мешканець селища Сергіївка Микола Сорокін. Боєць поліг 29 травня 2023 року біля села Берестове Бахмутського району на Донеччині.

Про втрату повідомили 1 червня у Білгород-Дністровській районній військовій адміністрації. Микола Сорокін отримав важкі поранення несумісні з життям під час тривалого бою з російськими окупантами.

Чорноок Петро Віталійович народився 18 листопада 1975 року в місті Алма-Ата, Республіка Казахстан.

Деякий час сім'я жила в Набережних Челнах, а у 1988 році переїхала до Кремінної. Петро закінчив 11 класів середньої школи № 5. Потім відслужив у Національній Гвардії України.

Після отримав технічну спеціальність в Рубіжанському індустріально-педагогічному технікумі. Закінчивши навчальний заклад, деякий час працював на шахті, а з 2005 року по лютий 2022 року – на УП ТОВ «ВІКО-Україна». За цей період одружився і створив щасливу родину.

Зі школи Петро мріяв стати льотчиком, але жага до неба з часом змінилася любов’ю до стрілецької зброї і він вміло опанував снайперську гвинтівку.

Після повномасштабного вторгнення Петро вивіз дружину і донечку з Кремінної у більш безпечне місце – жили у Полтавській області, а потім - в Києві. А у лютому 2023 року чоловік добровільно вступив до лав Національної Гвардії України. Ближче до вересня 2023 року потрапив на рідну Луганщину. Служив у розвідці, як його дід, котрим він дуже пишався.

Серце мужнього воїна зупинилося 20 січня 2024 року під Стельмахівкою Сватівського району.